Українська

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	біднува́тий	біднува́та	біднува́те	біднува́ті
Р.	біднува́того	біднува́тої	біднува́того	біднува́тих
Д.	біднува́тому	біднува́тій	біднува́тому	біднува́тим
З.	біднува́того (іcт.) біднува́тий (неіст.)	біднува́ту	біднува́те	біднува́тих (іст.) біднува́ті (неіст.)
О.	біднува́тим	біднува́тою	біднува́тим	біднува́тими
М.	біднува́тім біднува́тому	біднува́тій	біднува́тім біднува́тому	біднува́тих

бід-ну-ва́-тий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -бідн-; суфікси: -ува -т; закінчення: -ий.

не заможний. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Коней немає. Пробачте, безкінні ми, так би мовити, біднуваті люди Олександр Петрович Довженко
не дорогий, не пишний, не рясний. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Біднувата зелень де-не-де показувалась на висохлих землях Іван Ле

Найтісніша спорідненість

Від ??

не заможний

{{переклад|}не дорогий, не пишний, не рясний}

біднуватий