бухикнути

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бухи́кну	бухи́кнув бухи́кнула	бухи́кну	—
Ти	бухи́кнеш	бухи́кнув бухи́кнула	бухи́кнеш	бухи́кни
Він Вона Воно	бухи́кне	бухи́кнув бухи́кнула бухи́кнуло	бухи́кне	—
Ми	бухи́кнем	бухи́кнули	бухи́кнем(о)	бухи́кнім(о)
Ви	бухи́кнете	бухи́кнули		бухи́кніть
Вони	бухи́кнуть	бухи́кнули	бухи́кнуть	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч.
Безособова форма	—

бухикнути (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 3a.

Корінь: -бухик-; суфікси: -н-у; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [bʊˈxɪknʊte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. док., розм. однокр. до бухикати. ◆ Іван Іванович глухо зі стогоном бухикнув Багмут

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бухикнути