бурунити

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	буруню́	буруни́в буруни́ла	{{{3}}}и́тиму	—
Ти	буруни́ш	буруни́в буруни́ла	буруни́тимеш	буруни́
Він Вона Воно	буруни́ть	буруни́в буруни́ла буруни́ло	буруни́тиме	—
Ми	буруни́м (-имо́)	буруни́ли	буруни́тимем(о)	буруні́м(о)
Ви	буруни́те	буруни́ли		буруні́те
Вони	буруни́я́ть	буруни́ли	буруни́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	[[{{{4}}}ячи]]
Дієприсл. мин. ч.	буруни́вши
Безособова форма	—

бу-ру-ни́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4b.

Корінь: -бурун-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [bʊrʊˈnɪte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. рідк. перех. здіймати на воді хвилі, буруни; хвилювати. ◆ Вітер шугав, як навіжений, бурунив воду і сіяв густим, холод ним дощем Ткач
2. неперех. здійматися хвилями, бурунами. ◆ Внизу сирени рев і море бурунить П. Г. Тичина

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
прикметники: бурунистий дієслова: бурунитися

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бурунити