Українська

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	брику́чий	брику́ча	брику́че	брику́чі
Р.	брику́чого	брику́чої	брику́чого	брику́чих
Д.	брику́чому	брику́чій	брику́чому	брику́чим
З.	брику́чого (іcт.) брику́чий (неіст.)	брику́чу	брику́че	брику́чих (іст.) брику́чі (неіст.)
О.	брику́чим	брику́чою	брику́чим	брику́чими
М.	брику́чім брику́чому	брику́чій	брику́чім брику́чому	брику́чих

бри-ку́ч-ий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -брик-; суфікс: -уч; закінчення: -ий.

те ж саме, що брикливий. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ немає прикладів застосування.

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів

брикучий