Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	борозн	борозни́в	борозни́тиму	—
Ти	борозни́ш	борозни́в борозни́ла	борозни́тимеш	борозни́
Він Вона Воно	борозни́ть	борозни́в борозни́ла борозни́ло	борозни́тиме)	—
Ми	борозни́м(о́)	борозни́ли	борозни́тимем(о)	борозні́м (-імо́)
Ви	борозните́	борозни́ли		борозні́ть
Вони	борозня́ть	борозни́ли	борозни́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	борознячи́
Дієприсл. мин. ч.	борозни́вши
Безособова форма	—

борознити (не зазначено розбиття на склади)

Корінь: -борозн-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

проводити, прокладати борозни. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Він працював на заводі, трактори якого борознили колгоспні лани великої Вітчизни Ле
перен. перетинати в різних напрямках, утворюючи заглибини. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Чоло борознили зморшки ◆ У пароплавах, що борознять безкраї океанські простори, в літаках, швидкість яких перевищує швидкість звуку, у чудових заводах і могутніх греблях, що зводяться на Волзі та Дніпрі, у звичайній школярській ручці, якою учень виводить перші літери у своєму зошиті, в найдосконалішому телескопі, що допомагає розгледіти цілий всесвіт. Так, у все це, у все, що створюється на землі, вкладено працю гірника

Найтісніша спорідненість

Від ??

проводити, прокладати борозни

перетинати в різних напрямках, утворюючи заглибини

борознити