богувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	богу́ю	богува́в	богува́тиму	—
Ти	богу́єш	богува́в богува́ла	богува́тимеш	богу́й
Він Вона Воно	богу́є	богува́в богува́ла богува́ло	богува́тиме	—
Ми	богу́єм(о)	богува́ли	богува́тимем(о)	богу́ймо
Ви	богу́єте	богува́ли		богу́йте
Вони	богу́ють	богува́ли	богува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	богу́ючи
Дієприсл. мин. ч.	богува́вши
Безособова форма	бого́вано

богувати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Корінь: -бог-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. заст. бути Богом. ◆ — Чорний і білий боги не жили в згоді і раз на рік, на святого Купала, бились за те, кому богувати Гжицький

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: богувати