бовкати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бо́вкаю	бо́вкав	бо́вкатиму	—
Ти	бо́вкаєш	бо́вкав бо́вкала	бо́вкатимеш	бо́вкай
Він Вона Воно	бо́вкає	бо́вкав бо́вкала бо́вкало	бо́вкатиме	—
Ми	бо́вкаєм(о)	бо́вкали	бо́вкатимем(о)	бо́вкаймо
Ви	бо́вкаєте	бо́вкали		бо́вкайте
Вони	бо́вкають	бо́вкали	бо́вкатимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	бо́вкающий
Дієприкм. мин. ч.	бо́вкавший
Дієприсл. теп. ч.	бо́вкая
Дієприсл. мин. ч.	бо́вкав, бо́вкавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	бо́вкаемый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	бо́вкаовано

бо́в-ка-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -бовка-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [ˈbɔu̯kɐte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. дзвонити (про великий дзвін). ◆ Чуємо, що бовка дзвін, та не знаємо, де він Матвій Номис
2. перен. говорити, не обдумавши, навмання; говорити те, чого не слід ◆ Піддавшись інтимній щирості його голосу, бовкає [Ганна] й таке, чого вона комусь іншому, може, й віками б не сказала В. П. Козаченко

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

дзвонити

говорити, не обдумавши, навмання; говорити те, чого не слід

Джерела

• Словник УЛІФ: бовкати