блиснути
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| мин. | майб. | наказ. | |
|---|---|---|---|
| Я | бли́снув | бли́сну | — |
| Ти | бли́снув бли́снула |
бли́снеш | бли́сни |
| Він вона воно |
бли́снув бли́снула бли́снуло |
бли́сне | — |
| Ми | бли́снули | бли́снем(о) | бли́снім(о) |
| Ви | бли́снули | бли́снете | бли́сніть |
| Вони | бли́снули | бли́снуть | — |
| Дієприкм. | |||
| Дієприкм. пас. | |||
| Дієприсл. | бли́снувши | ||
| Безособова форма | |||
бли́с-ну-ти
Дієслово, доконаний вид, перехідне, перша дієвідміна (тип дієвідміни 3a). Відповідне дієслово недоконаного виду — зблиснути.
Корінь: -блис-; суфікс: -ну; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- тільки 3 ос. однокр. до блискати і блищати. ◆ — Де лісок?… — Он як блисне блискавка, так від дороги на праву руку Г. Ф. Квітка-Основ'яненко
- чим, перен. попишатися, похвалитися, похвастатися. ◆ Попов любив вишукувати хитромудрі словечка й факти, щоб блиснути ними Бойченко
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| однократне до блискати і блищати | |
| попишатися, похвалитися, похвастатися | |