благородити

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	благоро́джу	благоро́див благоро́дила	{{{3}}}итиму	—
Ти	благоро́диш	благоро́див благоро́дила	благоро́дитимеш	благоро́дь
Він Вона Воно	благоро́дить	благоро́див благоро́дила благоро́дило	благоро́дитиме	—
Ми	благоро́дим ( -имо)	благоро́дили	благоро́дитимем(о)	благоро́дьмо
Ви	благоро́дите	благоро́дили		благоро́дьте
Вони	благоро́дть	благоро́дили	благоро́дитимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	[[{{{3}}}зячи]]
Дієприсл. мин. ч.	благоро́дивши
Безособова форма	—

благородити (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a. II дієвідміна

Корінь: -благород-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [blɐɦɔˈrɔdete]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. заст. робити благородним. ◆ Твій [пісне] подих всі серця людські рівняє, Твій поцілуй всі душі благородить І сльози на алмаз переміняє І. Я. Франко

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: благородити