благовістити

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	благові́щу	благовістив благовістила	благовістимо	—
Ти	благовістиш	благовістив благовістила	благовістите	благовісти
Він Вона Воно	благовістить	благовістив благовістила благовістило	благовістить	—
Ми	благовістимо	благовістили	благовістимо	благовісти
Ви	благовістите	благовістили		благовістите
Вони	благовістять	благовістили	благовістять	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	благовістячи́
Дієприсл. мин. ч.	благовістив, благовістивши
Пас. дієприкм. теп. ч.	благові́щний
Безособова форма	благовістно

бла-го-віс-ти́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a.

Корінь: -благ-; інтерфікс: -о-; корінь: -віст-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. заст. дзвонити, оповіщаючи про початок церковної відправи. ◆ Була неділя. В селі почали благовістить на службу Нечуй-Левицький
2. перен., уроч. виголошувати, зачитувати проповідь; сповіщати, повідомляти про що-небудь. ◆ Іде святий Петро Та, йдучи в Рим благовістити, Зайшов у гай води напитись І одпочити Шевченко
3. розм. поширювати серед людей, розголошувати що-небудь. ◆ Уже Мелашка бігає по хатах, мабуть, якусь новину благовістить

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
власні назви: Благовіст топоніми: Благовіщення, Благовіщенка ін. іменники: благовісник, благовіст дієслова:

Етимологія

Від ??

Переклад

дзвонити, оповіщаючи про початок церковної відправи
Англійськаen: bell (en)

виголошувати, зачитувати проповідь; сповіщати, повідомляти про що-небудь
Англійськаen: pronounce (en)

поширювати серед людей, розголошувати що-небудь
Англійськаen: inform (en)

Джерела

• Словник УЛІФ: благовістити