бинтувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бинту́ю	бинтува́в	бинтува́тиму	—
Ти	бинту́єш	бинтува́в бинтува́ла	бинтува́тимеш	бинту́й
Він Вона Воно	бинту́є	бинтува́в бинтува́ла бинтува́ло	бинтува́тиме	—
Ми	бинту́єм(о)	бинтува́ли	бинтува́тимем(о)	бинту́ймо
Ви	бинту́єте	бинтува́ли		бинту́йте
Вони	бинту́ють	бинтува́ли	бинтува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бинту́ючи
Дієприсл. мин. ч.	бинтува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	бинто́ваний
Безособова форма	бинто́вано

бин-ту-ва́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -бинт-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [bentʊu̯ɐte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. перев'язувати, обмотуючи бинтом, марлею і т. ін. ◆ Вона розрізала рукав [Жаку] і бинтувала руку аж під плече, щоб спинити кров Ю. К. Смолич

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бинтувати