бентежити
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
---|---|---|---|---|
Я | бенте́жу | бенте́жив бенте́жила | бенте́житиму | — |
Ти | бенте́жиш | бенте́жив бенте́жила | бенте́житимеш | бенте́ж |
Він Вона Воно |
бенте́жить | бенте́жив бенте́жила бенте́жило | бенте́житиме | — |
Ми | бенте́жим ( -имо) | бенте́жили | бенте́житимем(о) | бенте́жмо |
Ви | бенте́жите | бенте́жили | бенте́жте | |
Вони | бенте́жть | бенте́жили | бенте́житимуть | — |
Дієприкм. теп. ч. | — | |||
Дієприкм. мин. ч. | ||||
Дієприсл. теп. ч. | бенте́жачи | |||
Дієприсл. мин. ч. | бенте́живши | |||
Безособова форма | — |
бентежити (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a. II дієвідміна
Корінь: -бентеж-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: [benˈtɛʒete]
- прослухати вимову?, файл}
- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- викликати хвилювання, тривогу; хвилювати, тривожити. [≈ 1] ◆ Ти знаєш, сестро, як блакитна нічка бентежить серце, думку порива? Леся Українка, «I, 1951, 135» ◆ На фронт, на фронт!… а на пероні люди… Біля вагонів ми співаєм «Чумака»… І радість лоскотно бентежить наші груди… В. М. Сосюра, «Вірші, 1954, 38»
- викликати стан замішання, зніяковілості в кого-небудь. ◆ Щось бентежило, муляло його в присутності Каті В. П. Козаченко, «Вибр., 1947, 58.»
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія ред.
Від бенте́жити «хвилювати, турбувати; викликати замішання; [лаяти, соромити, ганьбити; зв'язувати О; вантажити О]», бенте́жний, збендьо́житись «раптово збентежитися» Кух; — білор. бянтэ́жыць «викликати замішання, лякати», словац. bendeciť «лаятися»; — походження остаточно не з'ясоване; пов'язувалося з угор. benitas «розслаблення, калічення, нівечення», bantas «образа, кривда, мучення» (Ткаченко УМШ 1959/2, 65); можливо, пов'язане з укр. бентег «послушник», тур. bende «раб, слуга»; в такому разі первісно могло означати «поневолювати» (під час ворожих набігів).— Пор. банта́жити, бендю́жити, бенте́г.
Переклад ред.
викликати хвилювання, тривогу | |
викликати стан замішання, зніяковілості | |
Джерела ред.
- Словник УЛІФ: бентежити
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 157.