безсловесний

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	безслове́сний	безслове́сна	безслове́сне	безслове́сні
Р.	безслове́сного	безслове́сної	безслове́сного	безслове́сних
Д.	безслове́сному	безслове́сній	безслове́сному	безслове́сним
З.	безслове́сного (іcт.) безслове́сний (неіст.)	безслове́сну	безслове́сне	безслове́сних (іст.) безслове́сні (неіст.)
О.	безслове́сним	безслове́сною	безслове́сним	безслове́сними
М.	безслове́снім безслове́сному	безслове́сній	безслове́снім безслове́сному	безслове́сних

без-сло-ве́с-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Префікс: без-; корінь: -словес-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

Вимова

• МФА: [bezslɔˈu̯ɛsnei̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. який не має здатності говорити. ◆ Вдома неначе підміняли старого фахівця Любчика. Він перетворювався на безсловесну рибу… Хижняк
   1. який робиться, відбувається без слів. ◆ І здавалося йому, що таке його безсловесне кликання мусить мати гіпнотичну силу Кримський
2. який завжди мовчить; мовчазний; який не заперечує, не протестує проти чого-небудь; покірний. ◆ Краще не жити, ніж доживати вік такою безсловесною рабинею, таким нещасним попихачем, безнадійним послу-гачем, як ота безталанниця Леся Українка

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ?

Переклад

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: безсловесний