бахкати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	ба́хкаю	ба́хкав	ба́хкатиму	—
Ти	ба́хкаєш	ба́хкав ба́хкала	ба́хкатимеш	ба́хкай
Він Вона Воно	ба́хкає	ба́хкав ба́хкала ба́хкало	ба́хкатиме	—
Ми	ба́хкаєм(о)	ба́хкали	ба́хкатимем(о)	ба́хкаймо
Ви	ба́хкаєте	ба́хкали		ба́хкайте
Вони	ба́хкають	ба́хкали	ба́хкатимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	ба́хкающий
Дієприкм. мин. ч.	ба́хкавший
Дієприсл. теп. ч.	ба́хкая
Дієприсл. мин. ч.	ба́хкав, ба́хкавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	ба́хкаемый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	ба́хкаовано

бах-ка-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -бахк-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. розм. створювати гучні короткі звуки; з силою стукати, ударяти. ◆ [Мамаїха (виносить запалену свічку):] Хто це там бахкає? В голові б йому бахкало! Яновський
2. гучно стріляти ◆ — Хто воно ото в березі бахкав? — То панич горобці стріляв! — відповів Олекса… Остап Вишня
3. пити горілку, вино. ◆ Іван бахкав чарку за чаркою І. С. Нечуй-Левицький

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

створювати гучні короткі звуки; з силою стукати, ударяти

гучно стріляти

пити горілку, вино

Джерела

• Словник УЛІФ: бахкати