Українська
ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я атесту́ю атестува́в атестува́тиму  —
Ти атесту́єш атестува́в
атестува́ла
атестува́тимеш атесту́й
Він
Вона
Воно
атесту́є атестува́в
атестува́ла
атестува́ло
атестува́тиме  —
Ми атесту́єм(о) атестува́ли атестува́тимем(о) атесту́ймо
Ви атесту́єте атестува́ли атесту́йте
Вони атесту́ють атестува́ли атестува́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. атесту́ючи
Дієприсл. мин. ч. атестува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч. атесто́ваний
Безособова форма атесто́вано

атестува́ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a. Відповідне дієслово доконаного виду — заатестува́ти.

Корінь: -атест-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова ред.

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. надавати кому-небудь якесь звання. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ А через півроку Колобродов умовив командування полку атестувати Солода і призначити йому в заступники
  2. давати кому-, чому-небудь атестацію (в 2 знач.), характеристику.[≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ — Ти мені тоді добре атестував своє село Кучер

Синоніми

  1. ?
  2. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми ред.

Мероніми ред.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Колокації ред.

Прислів'я та приказки ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Етимологія ред.

Від ??

Переклад ред.

надавати кому-небудь якесь звання
давати кому-, чому-небудь атестацію

Джерела ред.