атестувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	атесту́ю	атестува́в	атестува́тиму	—
Ти	атесту́єш	атестува́в атестува́ла	атестува́тимеш	атесту́й
Він Вона Воно	атесту́є	атестува́в атестува́ла атестува́ло	атестува́тиме	—
Ми	атесту́єм(о)	атестува́ли	атестува́тимем(о)	атесту́ймо
Ви	атесту́єте	атестува́ли		атесту́йте
Вони	атесту́ють	атестува́ли	атестува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	атесту́ючи
Дієприсл. мин. ч.	атестува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	атесто́ваний
Безособова форма	атесто́вано

атестува́ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a. Відповідне дієслово доконаного виду — заатестува́ти.

Корінь: -атест-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА : [ɐtestʊˈu̯ɑte] (одн.), [—] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. надавати кому-небудь якесь звання. ◆ А через півроку Колобродов умовив командування полку атестувати Солода і призначити йому в заступники
2. давати кому-, чому-небудь атестацію (в 2 знач.), характеристику. ◆ — Ти мені тоді добре атестував своє село Кучер

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

надавати кому-небудь якесь звання

давати кому-, чому-небудь атестацію

Джерела

• Словник УЛІФ: атестувати