півкопи

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

пів-ко́-пи

Числівник.

Префікс: пів-; корінь: -коп- ; закінчення: -и

Вимова

• • МФА: [pʲiu̯ˈkɔpe]

Семантичні властивості

Півкопи [1] яєць

Півкопи [2]

Значення

1. половина копи як одиниця лічби кого-, чого-небудь ◆ Мене обминула купка парубків; прибігло з півкопи дівчат: «Добривечір!» — «Добривечір!» Марко Вовчок, «Дяк», 1908 р. [СУМ-11] ◆ Сього року, мабуть, зовсім здуріла [Палажка]: захопила мою різу та й вижала аж півкопи. І. С. Нечуй-Левицький, «Баба Параска та баба Палажка», 1874—1875 р. [СУМ-11] ◆ Вже високо на гарбі бачиш латиша, що старанно вкладає снопи, бачиш сибіряків, що подають йому, нанизуючи на вила, одразу ледве не по півкопи. О. Т. Гончар, «Перекоп», 1957 р. [СУМ-11]
2. істор. одиниця лічби грошей, що дорівнювала тридцяти литовським грошам або двадцяти п'яти московським копійкам ◆ Еней кричить, що «я Нептуну // Півкопи грошей в руку суну, // Аби на морі штурм утих». І. П. Котляревський, «Енеїда», 1842 р. [СУМ-11] ◆ — Украв, украв… — обурено твердив карнаухий. — У мене було півкопи мідяками та два золотих сріблом. Спиридон Добровольський, «Очаківський розмир», 1965 р. [СУМ-11]

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: півкопок, полукіпок

Етимологія

Утворено за допомогою префіксу пів- від копа́, далі від праслов'янської форми *kopa, від якої також виникли укр. копа́, болг. копа́ «копиця, скирд (сіна, соломи)», діал. ко́па «чубук, живець виноградної лози», «перо цибулі з насінням», мак. копа «скирд, стіг», сербохорв. ко̏па «копиця, скирд, стіг, купа».

Переклад

одиниця лічби кого-, чого-небудь
Білоруськаbe: паўко́пы (be) Російськаru: полкопны́ (ru), полукопна́ (ru), тридца́ток (ru)

одиниця лічби грошей
Білоруськаbe: паўко́пы (be) Російськаru: полполти́ны (ru), четверта́к (ru)