наустити
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| мин. | майб. | наказ. | |
|---|---|---|---|
| Я | наустив | наущу | — |
| Ти | наустив наустила |
наустиш | наусть |
| Він вона воно |
— | ||
| Ми | наустили | наустим(о) | наустьмо |
| Ви | наустили | наустите | наустьте |
| Вони | наустили | наустять | — |
| Дієприкм. | |||
| Дієприкм. пас. | наущений | ||
| Дієприсл. | наустиивши | ||
| Безособова форма | |||
на-ус-ти́-ти
Дієслово, доконаний вид, перехідне, друга дієвідміна (тип дієвідміни 4a). Відповідне дієслово недоконаного виду — наущати.
Корінь: -на-; корінь: -уст-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- ◆ Чули й ми, як господь наустив тебе взятись ізнов за козакованнє Пантелеймон Куліш, Чорна рада, ІІ розділ
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |