держець

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

де́р-жець

Іменник чоловічого роду, істота.

Корінь: -держ-; суфікс: -ец-; закінчення: -ь

Вимова

• МФА: []
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

◆ В київському та галицько-володимирському періоді нашої державности слово «держава» в нашій політичній літературі, як уже сказано, вживається тільки в прикметниковій формі «державний», як додатковий титул князя. Це означало «владний», «могутній». Крім цього вживано ще в іменниковій формі «держитель», «держець» для означення «володаря». Це було перекладом із грецьких термінів, стосованих як титул для Бога (Παντοκράτωρ, — Вседержитель… Naukovyĭ zbirnykUkraïnsʹkyĭ vilʹnyĭ universytet, Том 5, Випуск [1948 188]

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: булаводержець, жезлодержець, києдержець, скипетродержець

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів