Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Старослов’янська

вѣдаи, вѣдай — наказовий спосіб другої особи однини від дієслова вѣдати. (дієсл. недок., 1-шa дієвідміна)

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	вѣдаю	вѣдав	вѣдатиму	—
Ти	вѣдаєш	вѣдав вѣдала	вѣдатимеш	вѣдаи
Він Вона Воно	вѣдає	вѣдав вѣдала вѣдало	вѣдатиме	—
Ми	вѣдаєм(о)	вѣдали	вѣдатимем(о)	вѣдаймо
Ви	вѣдаєте	вѣдали	вѣдатимете	вѣдайте
Вони	вѣдають	вѣдали	вѣдатимуть	—
Дієприсл. мин. ч.	вѣдавши
Безос. форма	[[{{{3}}}но]]

◆ Вѣдаи то каждыи чл̃вкъ кто на тыи листъ посмотрить. ω̇же ӕ кнѧзь єоунутии´ и кистютии... чинимы миръ твердыи. ис королемь казимиромь польскъмь. (Литовсько-польський договір, 1352)

Джерела

Словник староукраїнської мови XIV—XV ст.... Київ: Наукова думка, 1977. Т. 1, с. 226-227. [1]