буркнути
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| мин. | майб. | наказ. | |
|---|---|---|---|
| Я | бу́ркнув | бу́ркну | — |
| Ти | бу́ркнув бу́ркнула |
бу́ркнеш | бу́ркни |
| Він вона воно |
бу́ркнув бу́ркнула бу́ркнуло |
бу́ркне | — |
| Ми | бу́ркнули | бу́ркнем(о) | бу́ркнім(о) |
| Ви | бу́ркнули | бу́ркнете | бу́ркніть |
| Вони | бу́ркнули | бу́ркнуть | — |
| Дієприкм. | |||
| Дієприкм. пас. | |||
| Дієприсл. | бу́ркнувши | ||
| Безособова форма | |||
бу́р-кну-ти
Дієслово, доконаний вид, перехідне, перша дієвідміна (тип дієвідміни 3a).
Корінь: -бурк-; суфікси: -н-у; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- док., перех. і без додатка. однократне до буркати 1. ◆ — Мовчала б, коли сказати не вміст,— буркнув сердито Карно Петрович М. М. Коцюбинський
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |