Українська

байс-тря́

Іменник, неістота, середній рід, IV відміна.

Корінь: -байстр-; закінчення: -я.

зневажл., лайл. позашлюбна дитина ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ — А я, неначе навісна, // З байстрям розхристана бреду. // Сміються люди надо мною, // Зовуть покриткою, дурною. Т. Г. Шевченко, «Марина» («Неначе цвяшок, в серце вбитий…»), 1848 р. [СУМ-11]

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів

байстря