Шаблон:етимологія:ярмо

ярмо́ «дерев'яний пристрій запрягати воли», яре́м «тс.», [яре́мці] (мн.) «деталь у парокінному возі» ЛЖит, ярми́на́ «воло, підгорля (у вола, корови)» ВеНЗн, ВеУг, ярмова́ти «уярмлювати» Нед, ярмува́ти «тс.» тж, об’ярми́ти «уярмити» Нед, під'яре́мник «тварина, що ходить у ярмі» Нед, яре́мний, під'яре́мний Нед, уя́ремлений «уярмлений, поневолений», уярми́ти; — рос. білор. ярмо́, др. ярьмъ, яръмъ «ярмо; Терези (назва сузір'я)», пол. jarzmo «ярмо», чеськ. jařmo, словац. jarmo, болг. ярем, мак. јарем, сербохорв. jaṕaм, словен. jarem, стсл. ꙗрьмъ «тс »; — psl. (j)arьmo, (j)arьmъ «знаряддя, пристрій для запрягання» походить від кореня *(j)ar- (< іє. *arə-, ar-) «з'єднувати», наявного в п. ko-jarz-yć «пов'язувати, з'єднувати», а також, мабуть, у psl. *remy (род. в. одн. remene), укр. ре́мінь; споріднене з гр. ἁρμὀς «з'єднання, місце з'єднання», гр. ἁραρισκω «складаю, з'єдную», гр. ἅρμα «віз; колісниця», лат. arma «зброя; збруя», санскр. arpáyati «вставляє, закріплює», ara «спиця колеса», áram «припасований, відповідний», вірм. yarmar «тс.», առնեմ aṙnem «роблю», авест. araiti «вбиває, утверджує»; праіндоєвр. *ār- «зв'язувати»; менше підстав для зближення (Reichelf KZ 46, 316—320) з лат. armentum «худоба». — Фасмер IV 561; ЭССЯ 1, 76—78; Черных II 472; Горяев 436; Sławski І 508—509; Boryś 205, Machek ESJČ 217, Skok I 757, Pokorny 55, 58. — Пор. ре́мінь.