Шаблон:етимологія:хід

праслов'янської форми *xodъ, від котрої також виникли ст.-слов. ходъ (д.-грец. βάδισμα, δρόμος), рос. ход, укр. хід (род. в. ходу), болг. ход, сербохорв. хо̑д (род. в. хо̏да), словен. hòd (род. в. hódа) і словен. hȏd (род. в. hоdа), чеськ. chod, словац. chod, пол. chód (род. в. chodu), в.-луж. khód, н.-луж. chód{{#if:|. Зв’язано з індоєвр. коренем *sed- «ходити, сидіти»; х- походить із s- після префіксів реr-, pri-, u-; пор. знач. д.-інд. āsad- «ступити, піти, досягати», utsad- «відходити, виходити, щезати», авест. āhad- «підходити}. Споріднене гр. ὁδός «путь», гр. ὁδίτης «мандрівник», гр. ὁδεύω «мандрую». (Використані матеріали словника М. Фасмера.)»