Шаблон:етимологія:клясти

кля́сти́ «проклинати; лаятися», кля́стися «присягатися», кленьба́ «прокляття» Ж, [клін, кльон, кльо́ни Ж, кля́ння, кляття́], клятьба́ «тс.», клятва, клятий, клято́ваний Я, кляту́щий Я , за́клин, (заст.) заклина́тель, заклина́ч, закля́ття, закля́тий, наклятя ВеЛ, покля́тє Нед, [проклина́ч] Нед, проклі́н, [проклі́нство] ВеБ, прокля́тниця «проклята» Нед, прокля́ття́, прокльо́ни, про́кля́тий, прокляте́нний Нед, проклятний «лайливий» Нед, прокляту́щий, сукля́тий;— рос. клясть, білор. клясці́, пол. klać, чеськ. klíti, словац. kliať, в.-луж. кleć, н.-луж. kleś, полаб. kláně (<*кlьne(tъ) «кляне», болг. кълна «клену», мак. колне «клене», сербохорв. кле́ти «проклинати», словен. kléti, ст.-слов. клѧти «тс.»;— psl. klęti «клясти, проклинати»; — споріднене з kloniti, укр. клони́ти (Brückner 232), з лат. inclīno mē «нахиляюся», гр. κλῑνομαι «схиляюся» (Machek ESJČS 205); зв'язки з дав.-англ. hlimman, д.-ісл. hlymja «дзвеніти» (Bern. І 525—526) менш вірогідні; лат. klentêt «проклинати», прус. klantemmai «проклинаємо» запозичені з слов’янських мов.— Фасмер II 259; Sławski II 193—194; ЭССЯ 10, 37—38; Gołąb LP 16, 65—66.