отець
Українська
ред.
Морфологічні та синтаксичні властивості ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | оте́ць | отці́ |
| Р. | отця́ | отці́в |
| Д. | отце́ві отцю́ |
отця́м |
| З. | отця́ | отці́в |
| Ор. | отце́м | отця́ми |
| М. | отце́ві отцю́ |
отця́х |
| Кл. | отцю́ | отці́ |
от-е́ць
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 2*b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -отець-.
Вимова ред.
- МФА: [ɔˈtɛt͡sʲ]
прослухати вимову?, файл- УФ: [оте́ц`]
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- діал. те ж саме, що батько. [≈ 1][≠ 1][▲ 1] ◆ Голобля… завдавав болю Чумакові — що хочеш з цього Голоблі, коли він задля слівця не пожаліє й рідного отця? Ю. О. Збанацький, «Переджнив'я», 1960 р.
- церк. звертання до священника. [≈ 2] ◆ Як Сомко собі чоловік прямота, то й не в догад йому, що святий отець думав, мабуть, заробити собі яку сотнягу чи дві червоних на рясу П. О. Куліш
- основоположник. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від псл. otьcь «батенько» ‹ *otьkъ, похідне від *otъ «батько» (пор. псл. otьnь «батьківський»); споріднене з гр. ἄττα «батько», лат. atta, хет. attaš, гот. atta, двн. atto, свн. нвн. дісл. ätte, алб. ā˘t «тс.», дінд. atta «мати, старша сестра». Далі від іє. *atta ‹ *ā˘t, можливо, звуконаслідувальне (у дитячій мові). Від якого також виникли р. оте́ц, [отек, а́тька], бр. айце́ц,ч. слц. otec, вл. wótc, wóćec, нл. wość, болг. оте́ц, м. отец, схв. о̀тац, слн. ôčе, стсл. отьць, др. отьць, п. ojciec.
Переклад ред.
| батько | |
| звертання до священника | |
| основоположник | |
Джерела ред.
- http://sum.in.ua/s/otecj
- Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України