вітець
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | віте́ць | вітці́ |
| Р. | вітця́ | вітці́в |
| Д. | вітце́ві вітцю́ |
вітця́м |
| З. | віте́ць | вітці́ |
| Ор. | вітце́м | вітця́ми |
| М. | вітці́ вітця́ |
вітця́х |
| Кл. | вітцю́* | вітці́* |
віт-е́ць
Іменник, істота, чоловічий рід, I відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -вітець-.
Вимова ред.
- МФА : [ʋʲiˈtɛt͡sʲ] (одн.), [ʋʲiˈt͡sʲːi] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- діал. те ж саме, що батько. ◆ Перед ним, на столику, лежить.. лист від вітця Іван Франко [≈ 1][≠ 1][▲ 1]
- церк. звертання до священника. [≈ 2]
- основоположник. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від псл. otьcь «батенько» ‹ *otьkъ, похідне від *otъ «батько» (пор. псл. otьnь «батьківський»); споріднене з гр. ἄττα «батько», лат. atta, хет. attaš, гот. atta, двн. atto, свн. нвн. дісл. ätte, алб. ā˘t «тс.», дінд. atta «мати, старша сестра». Далі від іє. *atta ‹ *ā˘t, можливо, звуконаслідувальне (у дитячій мові). Від якого також виникли р. оте́ц, [отек, а́тька], бр. айце́ц,ч. слц. otec, вл. wótc, wóćec, нл. wość, болг. оте́ц, м. отец, схв. о̀тац, слн. ôčе, стсл. отьць, др. отьць, п. ojciec.
Переклад ред.
| батько | |
| |
| звертання до священника | |
| основоположник | |
Джерела ред.
- Словник УЛІФ: вітець
- http://sum.in.ua/s/otecj
- Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України