син
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | си́н | сини́ |
Р. | си́на | сині́в |
Д. | си́нові си́ну |
сина́м |
З. | си́н | сині́в |
Ор. | си́ном | сина́ми |
М. | си́нові си́ні |
сина́х |
Кл. | си́ну | сини́ |
си́н
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1с за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -син-.
Вимова ред.
- МФА : [ˈsˈɪn] (одн.), [seˈnɪ] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- особа чоловічої статі стосовно своїх батьків. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- ласкаве звертання батьків до сина [1]. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
(др. сынъ) походить від прасл. *synъ, яке, в свою чергу, є похідним від п.-і.є. *suHnús. Первісне значення праіндоєвропейського слова відновлюють як «народжений» (пор. д.-інд. sū́tē (sāuti), sūуаtē (sūyati), savati — «народжує», «приводить на світ», sū́tiṣ — «народження», sū́tuṣ — «вагітність», авест. hunāmi — «народжую», ірл. suth — «народження», «плід»). Зі слов'янським «син» («сын», «syn») споріднені лит. sūnùs, дав.-прусськ. souns, готськ. sunus, д.-в.-нім. sunu, нім. Sohn, англ. son, дав.-гр. υἱύς, тохар. А sе, тохар. В sоуä, дав.-інд. sūnúṣ.
Переклад ред.
Джерела ред.
Болгарська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
син
Іменник, чоловічий рід.
Корінь: --
Вимова ред.
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- син (аналог. укр. слову) ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від (др. сынъ) походить від прасл. *synъ, яке, в свою чергу, є похідним від п.-і.є. *suHnús. Первісне значення праіндоєвропейського слова відновлюють як «народжений» (пор. д.-інд. sū́tē (sāuti), sūуаtē (sūyati), savati — «народжує», «приводить на світ», sū́tiṣ — «народження», sū́tuṣ — «вагітність», авест. hunāmi — «народжую», ірл. suth — «народження», «плід»). Зі слов'янським «син» («сын», «syn») споріднені лит. sūnùs, дав.-прусськ. souns, готськ. sunus, д.-в.-нім. sunu, нім. Sohn, англ. son, дав.-гр. υἱύς, тохар. А sе, тохар. В sоуä, дав.-інд. sūnúṣ.
Македонська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
син
Іменник, чоловічий рід.
Корінь: --
Вимова ред.
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- син (аналог. укр. слову) ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від (др. сынъ) походить від прасл. *synъ, яке, в свою чергу, є похідним від п.-і.є. *suHnús. Первісне значення праіндоєвропейського слова відновлюють як «народжений» (пор. д.-інд. sū́tē (sāuti), sūуаtē (sūyati), savati — «народжує», «приводить на світ», sū́tiṣ — «народження», sū́tuṣ — «вагітність», авест. hunāmi — «народжую», ірл. suth — «народження», «плід»). Зі слов'янським «син» («сын», «syn») споріднені лит. sūnùs, дав.-прусськ. souns, готськ. sunus, д.-в.-нім. sunu, нім. Sohn, англ. son, дав.-гр. υἱύς, тохар. А sе, тохар. В sоуä, дав.-інд. sūnúṣ.
Сербська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
син
Іменник, чоловічий рід.
Корінь: --
Вимова ред.
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- син (аналог. укр. слову) ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від (др. сынъ) походить від прасл. *synъ, яке, в свою чергу, є похідним від п.-і.є. *suHnús. Первісне значення праіндоєвропейського слова відновлюють як «народжений» (пор. д.-інд. sū́tē (sāuti), sūуаtē (sūyati), savati — «народжує», «приводить на світ», sū́tiṣ — «народження», sū́tuṣ — «вагітність», авест. hunāmi — «народжую», ірл. suth — «народження», «плід»). Зі слов'янським «син» («сын», «syn») споріднені лит. sūnùs, дав.-прусськ. souns, готськ. sunus, д.-в.-нім. sunu, нім. Sohn, англ. son, дав.-гр. υἱύς, тохар. А sе, тохар. В sоуä, дав.-інд. sūnúṣ.