інформаційна ідентичність

Українська

Тип та синтаксичні ознаки

ін-фор-ма-ці́́й-на іден-ти́ч-ність

Стійка словосполука (термін). Використовується як іменна група.

Вимова

• МФА: [infɔrmɐˈt͡sʲii̯nɐ idenˈtɪt͡ʃnʲisʲtʲ]

• прослухати вимову

  noicon

• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. різновид наднаціональної ідентичності, заснована на загальноцивілізаційній ментальності найвища форма філософсько-антропологічної репрезентації інформаційно-правового знання, що дає ідеалізоване уявлення про онтологічну сутність, епістемологічний зміст, методологічне значення, аксіологічну цінність, антропологічну спрямованість, праксеологічну природу і телеологічні засади розвитку інформаційної цивілізації і окремого суб’єкта як творчого та дієвого актора в цьому процесі. Виступає своєрідним простором інформаційних ідей, інформаційних інтересів, інформаційних цінностей, соціокультурних змістів як відлуння інформаційного розмаїття світу і процесів кіберсоціалізації особистості; консолідуючим чинником для формування інформаційної культури, інформаційної свідомості та інформаційної політики, що характеризують інформаційний потенціал держави і створюють необхідні та достатні умови для збереження культурно-історичної та інформаційної самобутності конкретного інформаційного суспільства; основою для вироблення ефективної державної інформаційної політики, заснованої на взаємодії інститутів держави і громадянського суспільства; зумовлена об’єктивними тенденціями розвитку міжнародного інформаційного права, права інформаційної безпеки, права інформаційної політики, права інформаційного суспільства тощо за допомогою яких уможливлюється здатність до ефективного правового регулювання міжнародних інформаційних відносин, формуються засади до уніфікованого правозастосування інформаційних норм, виробляються уніфіковані інформаційні патерни. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Етимологія

Введений у науковий обіг професором Ліпканом В.А.

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Ліпкан В. А. Консолідація інформаційного законодавства України : [монографія] / В. А. Ліпкан, М. І. Дімчогло / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2014. — С. 80, 344 (416 с.).[1]