Українська

на-ре́ш-ті
Прислівник, означальний, образу або способу дії; незмінний.

Префікс: на-; корінь: -решт-; закінчення: -і.

після ряду певних подій, явищ, предметів і т. ін., наприкінці якоїсь дії: у її кінцевому наслідку, в її завершенні. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Всю ніч палав степ… Вогонь усе наближався до Орі і нарешті зупинився на її протилежному березі. З. Тулуб

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів

нарешті