зорчи

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

зор-чи́

• форма чоловічого роду другої особи однини наказовий спосіб дієслова [[]]

Вимова

• МФА: [zo'rt͡ʃy]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: [зорчи́]

Етимологія

Розвинулося від незбереженого в літературній мові укр. зректи з редукцією [е] та посиленням [ъ] в [о]. Може бути зіставлене зі стсл. рци.

Джерела

• Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. ISBN 966-00-0785-X.