Українська

бу-я́-ти

Дієслово.

Корінь: -буя-; дієслівне закінчення: -ти.

недок. виявлятися на повну силу, бути в розквіті. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Там наша молодість буяє На перелогах і ланах Дмитерко
пишно, розкішно рости, розростатися. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Над ворітьми темна дрібнолиста груша буяє Марко Вовчок
перен. бути неспокійним; вирувати, бушувати. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ То був якийсь блискучий карнавал, червона оргія буяла на просторі Леся Українка
вільно носитися, літати; ширяти. ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ Легкі метелики, як відірвані квіти, буяли у повітрі Кобринська

Найтісніша спорідненість

Від ??

виявлятися на повну силу, бути в розквіті
Російська_ru: буйствовать ^(ru), бушевать ^(ru), буянитъ ^(ru)

пишно, розкішно рости
Англійська_en: flourish ^(en), riot ^(en) Російська_ru: роскошно расти ^(ru)

бути неспокійним
Російська_ru: буйствовать ^(ru), бушевать ^(ru), буянить ^(ru)

вільно носитися
Російська_ru: парить ^(ru), реять ^(ru)

буяти