Шаблон:етимологія:колисати

колиса́ти «колихати», колиса́нка «колискова пісня; [дитяча колиска]», коли́ска, колиско́ва «пісня, яку співають, заколисуючи дитину», колисочний «колисковий» Пі; — рос. колыса́ть «гойдати, колихати», білор. калыса́чка «колиска», білор. калы́ска «тс.», пол. kołysać «гойдати, колихати, коливати», чеськ. kolisati «колихати; коливатися, вагатися; [гойдати, коливати]» (рідк.) (з слц.), словац. kolísat «тс.», в.-луж. kołsać «гойдати на колінах»; — psl. kolysati «колисати, коливати» (пн.), як і паралельне kolyxati «тс.», найчастіше зближується з псл. коliti «кружляти, крутити, вертіти», представленим у пол. kołować «тс.; колесити, колувати», ст. пол. kolić «кружляти», сербохорв. koliti «оточити» (ст.), укр. колува́ти «рухатися по колу; їхати в об'їзд, об'їжджати», яке походить від kolo «коло, круг; колесо», nop. також мак. коле «колисав, гойдає»; виведення пол. kołysać від *коłysa, гіпотетичного демінутива до koło (Matusiak Por. jęz. II 136—138), недостатньо аргументоване; неприйнятне тлумачення північнослов'янських форм як звуконаслідувальних утворень (Bern. І 545); заслуговує на увагу виведення з словотворчого компонента ко- і основи *ib-sa-, реконструйованої у зв'язку з лат. laĩbs «тонкий, слабий» (ЭССЯ 10, 130, 165—166) або з лат. lībrāre «розгойдувати, кидати» (Holub—Lyer 248; Machek ESJČS 214; Sborník FFBrU I 84).— Фасмер II 299; Sławski II 376 —379; Brückner 249. — Див. ще ко́ло¹. — Пор. колиба́ти.