Шаблон:етимологія:бентежити

бенте́жити «хвилювати, турбувати; викликати замішання; [лаяти, соромити, ганьбити; зв'язувати О; вантажити О]», бенте́жний, збендьо́житись «раптово збентежитися» Кух; — білор. бянтэ́жыць «викликати замішання, лякати», словац. bendeciť «лаятися»; — походження остаточно не з'ясоване; пов'язувалося з угор. benitas «розслаблення, калічення, нівечення», bantas «образа, кривда, мучення» (Ткаченко УМШ 1959/2, 65); можливо, пов'язане з укр. бентег «послушник», тур. bende «раб, слуга»; в такому разі первісно могло означати «поневолювати» (під час ворожих набігів).— Пор. банта́жити, бендю́жити, бенте́г.