верета

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	вере́та	вере́ти
Р.	вере́ти	вере́т
Д.	вере́ті	вере́там
З.	вере́ту	вере́ти
Ор.	вере́тою	вере́тами
М.	вере́ті	вере́тах
Кл.	вере́то*	вере́ти*

ве-ре́-та

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -верет-; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [ʋeˈrɛtɐ] (одн.), [ʋeˈrɛte] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

(1)

(2)

(2)?

(4)

(4) на долівці і лавці

Значення

1. те ж саме, що рядно. ◆ А ліжко те — від лави до запічка дощок зо п'ять, соломи околіт, верета груба. ◆ Від чистої білої верети йшов той особливий конопляний запах, що миттю переніс Данила в давні юнацькі роки. Чендей, «Поєдинок, 1962, 246» ◆ Жердки прикрашали яскравими декоративними тканинами, рушниками, ліжниками, веретами, килимами, одягом.
2. одяг з грубої тканини, з ряднини. ◆ Убрання панське жінка поспішає зміняти на верету рабську. Леся Українка
3. оберемок, купа чого-небудь, що вміщується в одному рядні. ◆ Малим ще, пам'ятаю, всі межі я знав… Межі й на ступінь широкі були, 3 одної нажнеш дві верети трави.
4. діал. різнокольоровий килим з грубої вовни. ◆ Тепер на Гуцульщині виготовляються такі домоткані килимарські вироби: «ліжники», «коверці», «верета» і «бесаги». ◆ Якби Василькові батьки були більш маєтні, то годилося б.. понад ліжницею красуватися добротним веретам, рушникам, кожушкам.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: ве́ренка, ве́ренька, вері́нька ін. іменники: вере́т, верети́на, верени́ще, вере́ня, вере́тище, вере́то, веретянка, верентю́х, веренчу́к, вериня́нка

Етимологія

Від ве́рета «рядно; [різнокольоровий вовняний килим]», вере́т «килим ручної роботи» Я, вере́тина «нитки для верети», верени́ще ««веретище» Ж, вере́ня «невелика верета», [вере́нка, вере́нька, вері́нка «тс.»], вере́тище «бідний одяг; лахміття», вере́то «вид волока», вере́ття «груба тканина, ряднина; лахміття; [круг снопів у скирті]», веретя́нка «одяг з грубої тканини», верентю́х, веренчу́к «тс.» Ж, вериня́нка «жіночий фартух» ДзАтл I, вере́тяний; — рос. вере́тье, [верета́], д.-рус. врѣтище «мішок, корзина», чеськ. vřeceст., словац. vrece, болг. вре́тище «мішок», мак. вре́ка, сербохорв. вре̏ћа, словен. vréča, ст.-слов. врѣтиште «тс.»;— psl. *verta, *verto;—очевидно, пов’язане з *verti «засовувати, ховати», спорідненим з лит. vìrtinė «в’язка», vėrti «відчиняти, зачиняти», д.-грец. ἁορτή «сакви; аорта»; внаслідок пізніших семантичних змін стало означати тільки особливе полотно для мішків; іє. *uer- «замикати, покривати, боронити»; менш переконливе пов’язання (Mikl. EW 385) з верті́ти, іє. *uer-t- «тс.».— Фасмер І 297; Преобр. І 75; БЕР 1 186; Skok III 622; Trautmann 351—352; Mcillet Études 351; Pokorny 1160—1161.— Пор. ао́рта, вере́я, вір, во́рочок.

Переклад

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: верета

Російська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	одн.	мн.
Н.	вере́та	вере́ты
Р.	вере́ты	вере́т
Д.	вере́те	вере́там
З.	вере́ту	вере́ты
О.	вере́той вере́тою	вере́тами
П.	вере́те	вере́тах

ве-ре́-та

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -верет-; закінчення: -а.

Вимова

• МФА: []

• прослухати вимову

  noicon

Семантичні властивості

Значення

1. верета (аналог укр. слову) ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ве́рета «рядно; [різнокольоровий вовняний килим]», вере́т «килим ручної роботи» Я, вере́тина «нитки для верети», верени́ще ««веретище» Ж, вере́ня «невелика верета», [вере́нка, вере́нька, вері́нка «тс.»], вере́тище «бідний одяг; лахміття», вере́то «вид волока», вере́ття «груба тканина, ряднина; лахміття; [круг снопів у скирті]», веретя́нка «одяг з грубої тканини», верентю́х, веренчу́к «тс.» Ж, вериня́нка «жіночий фартух» ДзАтл I, вере́тяний; — рос. вере́тье, [верета́], д.-рус. врѣтище «мішок, корзина», чеськ. vřeceст., словац. vrece, болг. вре́тище «мішок», мак. вре́ка, сербохорв. вре̏ћа, словен. vréča, ст.-слов. врѣтиште «тс.»;— psl. *verta, *verto;—очевидно, пов’язане з *verti «засовувати, ховати», спорідненим з лит. vìrtinė «в’язка», vėrti «відчиняти, зачиняти», д.-грец. ἁορτή «сакви; аорта»; внаслідок пізніших семантичних змін стало означати тільки особливе полотно для мішків; іє. *uer- «замикати, покривати, боронити»; менш переконливе пов’язання (Mikl. EW 385) з верті́ти, іє. *uer-t- «тс.».— Фасмер І 297; Преобр. І 75; БЕР 1 186; Skok III 622; Trautmann 351—352; Mcillet Études 351; Pokorny 1160—1161.— Пор. ао́рта, вере́я, вір, во́рочок.