*mъrky
 |
Ця словникова стаття застосовує праслов'янські відтворені форми. Достеменних прикладів їхньої наявности не збережено; їх доводять методи компаративістики. |
Праслов’янська
ред.
Походження ред.
Близькість д.-в.-нім. moraha і morha, нім. Möhre, герм. *murχō- з псл. *mъrky давно змусила дослідників уважати про германське походження останнього. І якщо для псл. *mъrxy запозиченість є вельми ймовірним, то для псл. *mъrky думка про запозичення наштовхується на певні труднощі (слов. k: герм. χ, h). Хоч би що було, а з иншого боку, і псл. *mъrky, і герм. *murχō- можна вважати етимологічно неясними, темними як на слов'янському, так і на германському ґрунті (ясности навіть не додає відтворюване для обох і.-є. *mrk- «їстівний корінець, морква»). Тим паче герм. *murχō- не стало загальногерманською, а лише західногерманською континентальною назвою (в англійській і скандинавських мовах уживано инше слово). Усе це разом із фактом давньої наявности моркви в культурі Швейцарії нібито підводе до мислі про первісний місцевий центральноєвропейський пóшир рослини і її назви, у якій зіставлено псл. *mъrky, герм. *murχō- і д.-ірл. meccun. Здогадки про праєвропейське походження псл. *mъrky і герм. *murχō- залишаються без доказів.
Вельми цікава фактична відсутність споконвічної назви моркви в балтійських мовах. лит. morkvà, markvà, morkà є пізнішим запозиченням зі східнослов'янських мов. лит. burkūnas і лтс. bur̂kans, що їх Ілліч-Світич зводе до *burkū, зближаючи з псл. *mъrky на основі *mṛk-/*bṛk-, слугують, скоріше, затемненню картини походження псл. *mъrky, і незважаючи на певну поширеність у літературі, ця етимологія все ж таки потребує критичного перегляду. Навряд безперечне твердження, що діял.рос. боркан, баркан «морква» запозичено з балтійських мов. Свідчення фін. porkkana і ест. porgand «морква» в будь-якім разі не надто показові, але зрозуміло, що мова йде (як і в разі прибалт.-нім. Burkane, Borkan) про запозичення. Згадані російські діялектні назви моркви краще тлумачити особливо, звернувши увагу, наприклад, на рос. буркун «люцерна» і далі — на його українські й тюркські зв'язки.
Іменник ред.
| Відмінок | Однина | Двоїна | Множина |
|---|---|---|---|
| Називний | *mъrky | *mъrkъvi | *mъrkъvi |
| Родовий | *mъrkъve | *mъrkъvu | *mъrkъvъ |
| Давальний | *mъrkъvi | *mъrkъvьmа, *mъrkъvamа | *mъrkъvьmъ, *mъrkъvamъ |
| Знахідний | *mъrkъvь | *mъrkъvi | *mъrkъvi |
| Орудний | *mъrkъvьjǫ, *mъrkъvljǫ | *mъrkъvьmа, *mъrkъvamа | *mъrkъvьmі, *mъrkъvamі |
| Місцевий | *mъrkъve | *mъrkъvu | *mъrkъvьхъ, *mъrkъvaхъ |
| Кличний | *mъrky | *mъrkъvi | *mъrkъvi |
Споріднені слова ред.
- Південнослов'янські мови:
- Західнослов'янські мови:
- Східнослов'янські мови:
Джерела ред.
Этимологический словарь славянских языков / АН СССР. Институт русского языка им. В.В. Виноградова РАН; Редкол. О. Н. Трубачёв (главный ред.) и др. — : Наука , 1994. Выпуск 20: *morzatъjь — mъrsknǫti / Ред.: В. А. Меркулова, Ж. Ж. Варбот, Л. А. Гиндин, Л. В. Куркина, И. П. Петлева, Т. В. Горячёва, В. Михайлович, — 1994. — 256 с.