*klenъ

Ця словникова стаття застосовує праслов'янські відтворені форми. Достеменних прикладів їхньої наявності не збережено; їх доводять методи компаративістики.

Невідома

Морфологічні та синтаксичні властивості

klɛ-nŭ

Відмінювання *klenъ (основа на -ō-)

Відмінок	Однина	Двоїна	Множина
Називний	*klenъ	*klena	*kleni
Родовий	*klena	*klenu	*klenъ
Давальний	*klenu	*klenoma	*klenomъ
Знахідний	*klenъ	*klena	*kleny
Орудний	*klenъmь, *klenomь	*klenoma	*kleny
Місцевий	*kleně	*klenu	*kleněxъ
Кличний	*klenе	*klena	*kleni

Вимова

• МФА: [klɛnŭ]

Семантичні властивості

Значення

1. клен.

Похідні слова

• Праслов’янська: *běloklenь, *čьrnoklenъ, *klenovъ(jь), *klenьje, *maklenъ, *neklenъ,
• Церковнослов’янська: клȅн, кљȅн, кли̏jен
• Західнослов’янські мови:
  • Лужицькі:
    • Верхньолужицька: klen, klon
    • Нижньолужицька: klon
  • Польська: klon
  • Словацька: klen
  • Чеська: klen
• Південнослов’янські мови:
  • Болгарська: клен
  • Македонська: клен
  • Словенська: klèn, klán
• Східнослов’янські мови:
  • Давньоруська: кленъ
  • Білоруська: клён
  • Російська: клён
  • Українська: клен, кленина, клениця, кленьчук

Етимологія

Сягає піє. *kleno-, що разом із піє. *klino- (→псл. *klьnъ), імовірно, пов'язано із піє. *kel- «колоти». Мотивація спірна. З одного боку, кленове листя розтято-загостреної форми, з іншого, клена проколюють ради його соку. Ця друга версія дає змогу тлумачити псл. *klenъ як пасивний дієприкметник минулого часу, тобто «проколотий». Споріднене з ірл. hlynr.

Джерела

Этимологический словарь славянских языков / АН СССР. Институт русского языка им. В.В. Виноградова РАН; Редкол. О. Н. Трубачёв (главный ред.) и др. — : Наука , 1983. Выпуск 9: *jьz — *klenьje / Ред.: В. А. Меркулова, Ж. Ж. Варбот, Л. А. Гиндин, Л. В. Куркина, И. П. Петлева, Т. В. Горячёва, В. Михайлович, — 1983. — 197 с.