іронія

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

іро́-нія

Іменник.

Корінь: --.

Вимова

• • МФА: одн. [iˈrɔnʲijɐ], мн. []

• прослухати вимову

• УФ: [іро́н`ійа]

Семантичні властивості

Значення

1. прихована насмішка, глузування ◆ – І я це чув од дацьківських людей, – сказав писар з тонкою іронією на устах І. Нечуй-Левицький [СУМ-20] ◆ Врешті упросили [старого Палату], аби оповів їм, молодим товаришам, яку цікаву історію з селянського життя. З його білих вусів курилася іронія В. Стефаник [СУМ-20] ◆ Самборський анітрохи не змінився: такий же рухливий, метушливий, схильний до іронії М. Трублаїні [СУМ-20] ◆ Скільки доброї іронії причаїлося в розумних дитячих очках! О. Шугай [СУМ-20] ◆ Гелена знов усміхнулася, але .. в її усмішці не було ні веселощів, ні іронії, ні лукавства – один лише сум О. Авраменко, В. Авраменко [СУМ-20]
2. стилістичний засіб, коли слову або зворотові надається протилежного значення з метою насмішки, глузування ◆ Іронія й гіпербола виявляються в народній поезії в своїх скромних формах, дуже виразних, різких та ущипливих С. Єфремов [СУМ-20] ◆ В іронії контекстуально-оцінне значення слова прямо протилежне його словниковому значенню (з наук. літ) [СУМ-20] ◆ Іронія менш агресивна внаслідок своєї аналітичності та інтелектуальності, проте не менш критична, аніж сатира (з навч. літ) [СУМ-20]

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• іронія долі

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: іронічність прикметники: іронічний дієслова: іронізувати прислівники: іронічно

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• [СУМ-20]