Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	цю́рю	цю́рив	цю́ритиму	—
Ти	цю́риш	цю́рив цю́рила	цю́ритимеш	цю́р
Він Вона Воно	цю́рить	цю́рив цю́рила цю́рило	цю́ритиме	—
Ми	цю́рим(о)	цю́рили	цю́ритимем(о)	цю́рмо
Ви	цю́рите	цю́рили		цю́рте
Вони	цю́рять	цю́рили	цю́ритимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.
Дієприсл. мин. ч.	цю́ривши
Пас. дієприкм. теп. ч.	цю́рений
Безособова форма	цю́рено

цю́-ри-ти

Дієслово, недоконаного виду, перехідне, дієвідміна 2a.

Корінь: -цюр-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Цюрити

недок., розм. те ж саме, що дзюрити. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ немає прикладів застосування.

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів

цюрити