церковник

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	церко́вник	церко́вники
Р.	церко́вника	церко́вників
Д.	церко́вникові церко́внику	церко́вникам
З.	церко́вника	церко́вників
Ор.	церко́вником	церко́вниками
М.	церко́вникові, церко́внику	церко́вниках
Кл.	церко́внику	церко́вники

цер-ко́в-ник

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -церков-; суфікс: -ник.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. заст. особа, яка служить у церкві, але не посвячена в духовний сан (читець, дяк і т. ін.). ◆ немає прикладів застосування.
2. представник духівництва, особа, що має духовний сан. ◆ немає прикладів застосування.
3. той, хто обстоює і пропагує релігію, церковну ідеологію. ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: церква, церквиця, прикметники: всецерковний, церковний, церковноприходський прислівники: церковно

Етимологія

Від церков + -ник

Переклад

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: церковник

Російська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	одн.	мн.
Н.	церко́вник	церко́вники
Р.	церко́вника	церко́вников
Д.	церко́внику	церко́вникам
З.	церко́вника	церко́вников
О.	церко́вником	церко́вниками
П.	церко́внике	церко́вниках

Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -церков-; суфікс: -ник.

Вимова

• МФА: []
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. церковник (аналог укр. слову). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??