столиця
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | столи́ця | столи́ці |
Р. | столи́ці | столи́ць |
Д. | столи́ці | столи́цям |
З. | столи́цю | столи́ці |
Ор. | столи́цею | столи́цями |
М. | столи́ці | столи́цях |
Кл. | столи́це* | столи́ці* |
сто-ли́-ця
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 5a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -стол-; суфікс: -иц; закінчення: -я.
Вимова ред.
- МФА : [stɔˈlɪt͡sʲɐ] (одн.), [stɔˈlɪt͡sʲi] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- головне місто, адміністративно-політичний центр держави, республіки і т. ін. ◆ Од матушки-цариці, // Таки із самої столиці, // Прийшов указ лоби голить. Т. Г. Шевченко, «Москалева криниця», 1857 р. ◆ Танки влітали до чеської столиці. О. Т. Гончар, «Прапороносці», 1946—1948 р. ◆ Столицею України є місто Київ. Конституція України. Стаття 20, 1996 р.
- яке-небудь місто, село і т. ін. як центр певної області, краю, місцевості, місце зосередження кого-небудь, чого-небудь ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми ред.
- книжн., заст. стольний град
- центр
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
- —
- —
Гіпоніми ред.
- —
- —
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
головне місто | |
яке-небудь місто, село і т. ін. як центр певної області, краю, місцевості, місце зосередження кого-небудь, чого-небудь | |