позначення

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	позна́чення	позна́чення
Р.	позна́чення	позна́чень
Д.	позна́ченню	позна́ченням
З.	позна́чення	позна́чення
Ор.	позна́ченням	позна́ченнями
М.	позна́ченні позна́ченню	позна́ченнях
Кл.	позна́чення*	позна́чення*

по-зна́-че-ння

Іменник, неістота, середній рід, I відміна (тип відмінювання 6a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: по-; корінь: -знач-; суфікси: -ен-н; закінчення: -я.

Вимова

• МФА: [pɔ̝zˈnɑt͡ʃɛ̝nʲːɐ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. дія за знач. дієсл. позначити, позначати. ◆ Белінсгаузен наносить на карту групу нововідкритих островів з позначенням навіть крижаних полів. Олександр Довженко, «Зачарована Десна», 1957 р. ◆ Написав [Начко] на конверті ім'я Владка без ніякого… позначення адреси. Іван Франко, «Твори в двадцяти томах, т. VI», 1951 р.
2. позначка (у 1 знач.). ◆ При складанні генеральних планів [будівництва] користуються умовними позначеннями. , «Інженерна геодезія», 1959 р.
3. спец. сукупність символів, найменування пристроїв, програм, даних, тощо. ◆ Базове позначення.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: позначка дієслова: позначати

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: designation (en), denotation (en) Білоруськаbe: абазначэння (be) Польськаpl: cechowanie (pl) Російськаru: обозначение (ru) сер. од. Французькаfr: marquage (fr) чол. од.

Список перекладів
Англійськаen: mark (en), note (en), sign (en), symbol (en) Французькаfr: marque (fr) жін. од.; signe (fr) чол. од.

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: позначення
• Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 823.