побіда

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	однина	множина
Н.	побі́да	побі́ди
Р.	побі́ди	побі́д
Д.	побі́ді	побі́дам
З.	побі́ду	побі́ди
Ор.	побі́дою	побі́дами
М.	побі́ді	побі́дах
Кл.	побі́до*	побі́ди*

по-бі́-да

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка). Корінь: -побід-; закінчення: -а

Вимова

• МФА : [poˈbʲidɐ] (одн.), [poˈbʲide] (мн.)
• вітчизняна транскрипція: [по^уб’і́да]

Семантичні властивості

Значення

1. поет., заст. перемога ◆ Зосі не сподобалася така швидка побіда над хлопцем. Іван Нечуй-Левицький, «Причепа», 1868 р. ◆ Зацвітуть Україна і Русь // Після днів світової побіди, // І тоді я додому вернусь. Володимир Сосюра, «Мати», 1927 р.

Синоніми

1. перемога

Антоніми

1. поразка

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від праслов'янської форми *poběda, від якої також виникли д.-рус. побѣда, також у знач. «поразка», рос. победа, укр. побіда, білор. пабеда, ст.-слов. побѣда (νίκη), болг. победа, мак. победа, сербохорв. по̏беда.

Переклад

Список перекладів
Російськаru: победа