омоніміка
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | омоні́міка | — |
| Р. | омоні́міки | — |
| Д. | омоні́міці | — |
| З. | омоні́міку | — |
| Ор. | омоні́мікою | — |
| М. | омоні́міці | — |
| Кл. | омоні́міко* | — |
о-мо-ні-мі-ка
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -омонім-; суфікс: -ік; закінчення: -а.
Вимова ред.
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- сукупність омонімів якої-небудь мови ◆ омоніміка української мови
- розділ мовознавства, який вивчає омоніми [▲ 2] ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
- ↑ ?
- ↑ розділ мовознавства
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |