окрик

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

Іменник, чоловічий рід.

Корінь: --.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. вигук, яким окликають кого-небудь.
2. вигук, який криє в собі наказ, погрозу і т. ін.
   • вигук, що виражає яке-небудь почуття. ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

• зменш.-пестливі. форми:
• іменники:
• прикметники:
• дієслова: окрикати, окрикнути, окрикувати
• прислівники:

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: окрик