окопчик
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | око́пчик | око́пчики |
| Р. | око́пчика | око́пчиків |
| Д. | око́пчику око́пчикові |
око́пчикам |
| З. | око́пчик | око́пчики |
| Ор. | око́пчиком | око́пчиками |
| М. | на/в око́пчику | на/в око́пчиках |
| Кл. | око́пчику* | око́пчики* |
о-·-ко́п-чик
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: о-; корінь: -коп-; суфікси: -ч-ик.
Вимова ред.
- МФА : [ɔˈkɔpt͡ʃek] (одн.), [ɔˈkɔpt͡ʃeke] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
.jpg)
Значення ред.
- військ. зменш. до окоп 2. ◆ Він, молодий лікар санбату, пам'ятає себе в невеличкому окопчику, який вигріб перед фронтом ворога. Бедзик
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від окоп + ч + ик.
Переклад ред.
| Список перекладів | |
Джерела ред.
- Словник УЛІФ: окопчик
- Словник української мови, Том 5, видавництво «Наукова Думка» Київ — 1974