номінатив
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.| відмінок | однина | множина | обм. ч. |
|---|---|---|---|
| Н. | номінати́в | номінати́ви | номінати́ви |
| Р. | номінати́ва | номінати́вів | номінати́вів |
| Д. | номінати́ву номінати́вові |
номінати́вам | — |
| З. | номінати́в | номінати́ви | номінати́ви |
| Ор. | номінати́вом | номінати́вами | — |
| М. | номінати́ві | номінати́вах | — |
| Кл. | номінати́ве* | номінати́ви* | — |
но-мі-на-ти́в
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 1 О; тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: --.
Вимова
ред.
прослухати вимову?, файлСемантичні властивості
ред.Значення
ред.- грам. називний відмінок ◆ На сучасному етапі розвитку мовознавства предикативний номінатив одностайно трактується мовознавцями. Валентина Зубченко, «Філологія (збірник наукових праць)», К., 2009 р.
Синоніми
ред.Антоніми
ред.Гіпероніми
ред.Гіпоніми
ред.Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від ??
Переклад
ред.| Список перекладів | |