метушня
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | метушня́ | — |
Р. | метушнї́ | — |
Д. | метушнї́ | — |
З. | метушню́ | — |
Ор. | метушнє́ю | — |
М. | метушнї́ | — |
Кл. | метушне́ | — |
ме-туш-ня́
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7b за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -метуш-; суфікс: -н; закінчення: -я.
Вимова ред.
- МФА: [metʊˈʃnʲɑ]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- поспішний, безладний рух; дріб'язкові справи, турботи; шум, пов'язаний з цією дією ◆ Раптом в одному кінці табору здійнялася якась метушня. В темряві, у відблисках багать і не розбереш, що там робиться: лаються чи, може, й б'ються. Роман пішов на той шарварок. Д. Ткач ◆ Марія Миколаївна всьому дає лад без поспіху й метушні, тому страви вдаються смачними, город радує врожаєм, а обійстя — квітуче і доглянуте. (з газети)
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
Список перекладів | |