меритократія

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

ме-ри-то-кра́-тія

Іменник.

Корінь: --.

Вимова

• • МФА: одн. [meretɔkrɐtʲijɐ], мн. []

• прослухати вимову

  noicon

• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. політ. форма державного правління, при якій влада належить найбільш освіченим, компетентним, талановитим представникам суспільства ◆ Меритократія передбачає створення початкових умов для об'єктивно обдарованих і працьовитих людей, щоб вони в майбутньому мали шанс зайняти високе суспільне становище в умовах вільної конкуренції (з навч. літ) [СУМ-20]
   1. така система, яка діє в державі ◆ Одна з головних функцій меритократії – розробка ефективної техніки збереження влади (з навч. літ.) [СУМ-20] ◆ Відсутність меритократії, тобто системи, у якій здібності й заслуги кожного належно винагороджуються, – проблема, на якій наголошує молодь (із журн.) [СУМ-20]
   2. еліта, яка сформувалася на основі цієї системи ◆ Захід вихований на традиціях аристократії (еліти крові) і меритократії (еліти якості) (з газ.) [СУМ-20]

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: meritocracy (en)

Джерела

• [СУМ-20]