Українська
Редагувати

Морфосинтаксичні ознакиРедагувати

відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина
Н. кріпки́й кріпка́ кріпке́ кріпкі́
Р. кріпко́го кріпко́ї кріпко́го кріпки́х
Д. кріпко́му кріпкі́й кріпко́му кріпки́м
З. кріпко́го
кріпкий
кріпку́ кріпке́ кріпки́х
кріпкі́
О. кріпки́м кріпко́ю кріпки́м кріпки́ми
М. кріпко́му
кріпкі́м
кріпкі́й кріпкі́м
кріпко́му
кріпки́х

кріпкий (не зазначено розбиття на склади)

Прикметник, ад'єктивне відмінювання 1b.

Корінь: -кріп-; суфікс: ; закінчення: -ий.

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

  1. розм., рідк. те ж саме, що міцний. ◆ Лід кріпкий, хоч гармати коти. Народна приказка ◆ А зима вже морозами кріпкими укріпила. Марко Вовчок, «Не до пари», 1861 р. ◆ Свіжий, кріпкий вітерець, що потягав від тих далеких верхів, доносив до слуху пішоходів легесенький бренькіт дзвінків. Іван Франко, «Ґава і Вовкун», 1890 р. ◆ Люди наші кріпкі і високі, як дуби. Юрій Яновський, «Школяр», 1942 р.

СинонімиРедагувати

  1. міцний

АнтонімиРедагувати

ГіперонімиРедагувати

ГіпонімиРедагувати

Усталені словосполучення, фразеологізмиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

Найтісніша спорідненість

ЕтимологіяРедагувати

Від праслов'янської форми *krěpъ-, від котрої також виникли ст.-слов. крѣпъ, крѣпъкъ (грец. στερεός, ἰσχυρός), рос. крепкий, укр. кріпкий, болг. кре́пък, сербохорв. кре̏пак, словенське krẹ́pǝk, чеське křepký, словацьке krepký, польське krzepki; сюди ж крепь ж., крепость (в знач. «укрепление»), можл., калька нов.-в.-нем. Festung — то же, сер.-лат. firmitās «укріплене місце». Можл. давня основа на -u. Спорідн. д.-ісл. hrǽfа «переносити, терпіти», кімрське сrаff «сильний». (Використані матеріали словника М. Фасмера.)

ПерекладРедагувати

Список перекладів

ДжерелаРедагувати