кримінологія клінічна

Це стабільна версія, перевірена 20 січня 2021. Є зміни в шаблонах, що очікують на перевірку.

Українська

ред.

Тип та синтаксичні ознаки

ред.

кри-мі-но-ло́-гі-я клі-ні́ч-на

Стійка словосполука (термін).

Вимова

ред.

Семантичні властивості

ред.

Значення

ред.
  1. юр. напрямок кримінологічної думки і практики, що набули свого найбільшого поширення в у 30—80 р.р. ХХ ст. в Італії, Німеччені, Іспанії, Португалії, США та деяких інших країнах. Його ідеологи виходили з вихідної тези про наявність у злочинця так званого небезпечного стану, який видається за можливе відкорегувати до соціального прийнятного рівня виключно медичними заходами. Відтак, на базі теорії соціального захисту, в різні періоди практикувалися такі методи антикримінального впливу медико-психологічного характеру як
  2. психоаналіз — найбільш ліберальний метод діагностики та подальшої корекції патохарактерологічних якостей особи. Основи теорії психоаналізу розвинені у працях З. Фройда та в подальшому підтримані Ж. Пінаталем й деякими іншими кримінологами-клініцистами;
  3. лоботомія, теламотоміяхірургічні втручання в окремі ділянки головного мозку (гіпофізу) шляхом проникнення до черепної порожнини з метою корегування рівня агресивності особи до соціально прийнятного. Вплив на відповідні ділянки мозку відбувався механічним чи електроімпульсним методами. Такі операції за підтримки кримінологів-біхевіористів практикувались представниками португальської та американської нейрохірургічної школи Е. Монісом, Х. Дельгадо та деякими іншими;
  4. медикаментозний (в тому числі наркотичний, психотропний) вплив, що мали на меті корекцію поведінки злочинців шляхом відповідного втручанні у розгортання механізму типу «стимул-реакція», а також для продукування больового синдрому, відчуття страху ті інших ефектів, наявність яких підвищувала рівень навіюваності злочинців, керованості ними. З цією метою використовувались такі препарати, як сукценілхолін, апоморфін, мескалін тощо. Ця практика (в аспекті зниження агресивності насильницьких злочинців) набула суттєвого поширення в США у 60-80 рр. ХХ ст.;
  5. електрошокова терапія — метод психофізичної корекції поведінки правопорушників, заснований на впливі електричним струмом на рефлекторні механізми людського організму. На думку прихильників його застосування (Л. Гарпін’ї, Б. де Туліо), системний електрошок сприяє регенерації пам’яті та переформатування особистісних якостей в цілому;
  6. модифікація поведінки шляхом обмеження рухової активності: тримання в одиночних камерах, прив’язування до ліжок тощо (С. Чавкін та деякі інші кримінологи);
  7. хімічна кастрація — медикаментозний вплив на гормональний фон осіб, які вчинили насильницькі статеві злочини щодо неповнолітніх (малолітніх), внаслідок якого пригнічується статевий потяг. Серед сучасних країн хімічна кастрація, як примусовий захід медичного характеру, практикується в США, Канаді, Великобританії, Ізраїлі, Данії, Франції, Італії, Німеччині, Швеції, Польщі, Російській Федерації, Естонії, Молдові та деяких інших державах.

Синоніми

ред.

Антоніми

ред.

Гіпероніми

ред.

Гіпоніми

ред.

Холоніми

ред.

Мероніми

ред.
  1. психоаналіз, лоботомія, теламотомія, медикаментозний вплив (в тому числі наркотичний, психотропний) вплив, електрошокова терапія, модифікація поведінки, хімічна кастрація

Етимологія

ред.

Від ??

Переклад

ред.
Список перекладів

Джерела

ред.